Теорія:

Автор: Василь Симоненко

Рід: 

лірика.

Жанр: 

вірш (патріотична лірика).

Мотив: 

щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини; звеличення рідної землі, її історії.

Композиція: 

монолог ліричного героя.

Образи: 

ліричний герой, образ України, яку ліричний герой називає матір’ю, молитвою, віковою розпукою.

Художні засоби:

• епітети: «червоні блискавиці», «мамо, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні занадто куці та малі», «зіниці голубі, тривожні», «розпука віко­ва», «хмари бурякові», «священне знамено» — змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;

• метафори: «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать Америки й Росії», «чорти живуть на небі», «палають хмари», «сичать образи»;

• порівняння: «зіниці голубі, тривожні, ніби рань»;

• звертання: «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «нене»;

• гіпербола: «битви споконвічний грюк» створює різноманітну, строкату кар­тину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій;

• риторичне запитання: «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»;

• риторичні оклики: «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!»;

• літота: «Я проллюся крапелькою крові» передає думку про те, що кожен з нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.