Exclamation as part of language. Spelling exclamations

Вигук як частина мови. Правопис вигуків

Вигук – це незмінна частина мови, яка не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови, виражає почуття, емоції, волевиявлення людини, не називаючи і їх служить засобом виразності в художній літературі: Ой люлі, люлі, моя дитино, вдень і вночі (Т.Шевченко).

Вигуки відрізняються від повнозначних слів тим, що не мають лексичного значення і граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій (поєднувати інші слова, надавати їм інших смислових відтінків тощо).

Вигук не виступає членом речення, але на місці самостійної частини мови він набуває конкретного значення і виконує її синтаксич-ну роль:

Групи за значенним

Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів

  1. Через дефіс пишуться такі вигуки, як: їй-Богу, їй-право, їй-бо.
  2. Вигуки, які не передають повторюваних чи протяжних звуків, пишуться разомбабах, кукуріку, добраніч, добривечір, добридень
  1. Якщо потрібно передати протяжність цих звуків, то вони пишуть через дефіс: ку-ку- рі-ку-у-у, ба-а-ба-а-ах.
  2. Окремо пишуться: от тобі й на, до побачення, будь ласка, на добраніч, оце так тощо

Пунктуаційне оформлення вигуків у реченні

  1. Вигуки в реченні відокремлюються комами: Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
  2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику: Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)
  3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви: Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно – гей! – добірне В нерозмежені лани! (М. Рильський)
  4.  Не виділяються розділовими знаками ви-гуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Гей ви, юначе, під-тягніться, треба йти швидше.
  5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов’язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються: О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови…(М. Чер-нявський)
  6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому…(Нар. творчість)
  7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень: Гай! Гай! Анхізонька видати… (І. Котляревський)
  8. Звуконаслідувальні слова в реченні зазвичай беруться у лапки: Те «хха» зупинило його серед хати (М.Коцюбинський).
Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.