iosvita.org

“Всякому місту — звичай і права…” аналіз

Автор:Григорій Сковорода

Рід:

лірика.

Жанр:

1) пісня, 2) вірш (філософська лірика з елементами громадянської).

Збірка:

«Сад божественних пісень» (10‐а пісня).

Тема:

роздуми про життя тогочасного суспільства, засудження його вад

Ідея:

утвердження думки, що чиста совість – це запорука чесного життя; людині з чистою совістю не страшна навіть смерть.

Коментар:

Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70‐х років. Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько‐бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрави права». Тому вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно – проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Зміст:

Г. Сковорода розмiрковує над тим, що багато людей перебувають у полонi своïх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють iнших, наживаються за ïхнiй рахунок. У лiричного ж героя поезiï є одна турбота – як прожити життя чесно, по совiстi. Адже смерть нiкого не пощадить – нi царя, нi мужика, i постати перед нею спокiйно може лише той, у кого совiсть, як чистий кришталь.

Цікавий факт:

Іван Котляревський використав переробку цієї пісні в своїй «Наталці Полтавці» (співає возний Тетерваковський).

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…

Всякому городу нрав и права;
Всяка имеет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков,
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак,-
А мне. одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Тех безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур,-
А мне. одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.

Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чія совесть, как чистый хрусталь…

Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.