iosvita.org

“Віють вітри, віють буйні” аналіз

Рід:

лірика.

Жанр:

пісня (лірична, інтимна, родинно‐побутова).

Тема (мотив):

зображення почуттів дівчини, яка страждає через розлуку з коханим.

Ідея:

возвеличення відданого кохання; співчуття дівчині, яка втратила коханого.

Коментар: 

У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску – без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Глибоким ліризмом сповнені рядки з художнім
паралелізмом («дерева гнуться» – «сльози не ллються»), з них починається твір, а фінал емоційно підсилюють риторичні звертання
й оклики («Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна.

Цікавий факт: 

Іван Котляревський використав цю пісню як вступну арію Наталки Полтавки в однойменному творі

Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.

Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?

Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.