Автор:
Перша назва:
«Звіролови»
Рід:
епос
Жанр:
роман (пригодницький)
Тема:
1) втеча Григорія Многогрішного
з поїзда, перебування в тайзі; 2) трагічна доля особистості в радянській тоталітарній системі.
Ідея:
«Сміливі завжди мають щастя», «Ліпше вмирати біжучи, аніж жити гниючи»; за будь‐яких обставин треба залишатися Людиною.
Місце:
праліси Сіхоте‐Аліня, Уссурійський край, Зелений Клин (Сибір), Хабаровськ.
Цікавий факт:
роман був написаний за 2 тижні. Уявіть ситуацію: у кінці 1980‐х років до СРСР приїжджають німецькі студенти. Вони знайомляться з українськими однолітками і в розмові згадують про Івана Багряного – письменника, що написав популярний у ФРН роман «Звіролови». А у відповідь отримують лише здивовані обличчя. Тому що в цей час творчість Багряного була забороненою в СРСР!
Про твір:
Перший український пригод-ницький роман!
Цитати:
Григорій Многогрішний:
- Недоказана легенда про нікому не відомого гордого нащадка першого каторжанина Сибіру, про правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного».
- Тим часом по всій Транссибірській магі-стралі і по всіх прикордонних заставах було розіслано телеграми про втечу і розшук «страшного державного злочинця». Особливі прикмети: юнак 25 літ, русявий, атлет, авіатор.
Майор Медвин:
- «Майор виглядає – як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. В цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордо- вито, ба навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості».
Інше цитати:
- «Сміливі завжди мають щастя» (Сірчиха)
- «Ліпше вмирати біжучи, аніж жити гниючи» (Многогрішний)
- «Фійона Медвину привіт передавала» (написано на снігу)
- «Судив і присуд виконав я – Григорій Многогрішний. А за що – цей пес сам знає» (написав Григорій на снігу)