“Три зозулі з поклоном” аналіз та цитати Григір Тютюнник

Теорія:

Автор:

Григір Тютюнник

Рід:

епос.

Жанр:

новела (частково автобіографічна).

Передісторія:

під враженням від пісні «Летіла зозуля через мою хату…» у виконан-ні сліпого бандуриста.

Присвята:

Любові Всевишній.

Тема:

зображення складності людських стосунків, що виражається через історію не-щасливого кохання (любовний трикутник).

Ідея:

возвеличення любові.

Образи:

оповідач (син), батьки Михайло й Софія, Марфа й Карпо Яркові, поштар дядько Левко.

Обрамлення:

сосна – «та, що твій тато садив».

Композиція:

містить лист як композиційний елемент.

Коментар:

Частково автобіографічний твір, тому що батько автора також був репресова-ний у 1937 р.

Пояснення назви: 1) щоб позбавити мук лю-дину, якій не могли відповісти взаємністю в коханні, через старця чи малу дитину пе-редавали «три зозулі з поклоном», що озна-чає: «Забудь, покинь, залиш, відпусти»; 2) зозуля гнізда не мостить, тобто людина має розуміти: кохання приречене.

Цитати:

Михайло:

  • “Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було, просто гляне і все, а в грудях так і потерпне” (так про Михайла розповідає його дружина Софія).

Марфа:

  • «Прийде до пошти, сяде на порiжку  тонесенька, тендiтна, в благенькiй вишиванiй сорочинi й ряснiй спiдничинi над босими ногами  i сидить, сяє жовтими кучерями з-пiд чорної хустки: втекла вiд молотарки або вiд косаря… Сидить на порiжку i обриває пелюстки на ромашцi, шепочучи: “Є нема, є  нема, є…”»
  • «Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса  колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собi, волосся умирає ранiше, нiж людина…»

Карпо:

  • «Товстопикий був, товстоногий. I рудий – матiнко ти моя… Як стара солома. Марфа проти нього – перепiлочка».

Дядько Левко:

  • «Височенний, худющий, як сама худорба, з брезентовою поштарською сумкою через гостро пiдняте вгору плече».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *