syntaksys punktuatsiia suriadnyj i pidriadnyj zv iazok slovospoluchennia

Синтаксис. Пунктуація. Сурядний і підрядний зв’язок. Словосполучення

Синтаксис 

це розділ граматики, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.

Основними одиницями 

синтаксису є словосполучення, речення і складне синтаксичне ціле (текст).

Пунктуація

система правил уживання на письмі розділових знаків.

Між словами та частинами складного речення існують такі типи синтаксичного зв’язку, як сурядний та підрядний.

Сурядний зв’язок 

передбачає граматичну рівноправність компонентів, незалежність одного компонента від іншого і виражається за допомогою сурядних сполучників і,та,але,чи тощо ( І ти смієшся, й даль ясніє). Елементи, що поєднуються сурядним зв’язком є однорідними, їх можна поміняти місцями без зміни змісту: зелений і синій або синій і зелений.

Підрядний зв’язок 

вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Один із компонентів виступає як головний, а другий, підпорядкований йому, виступає як залежний.

Цей зв’язок у словосполученні реалізується формами слова (складати пазл (Зн.в.), а в реченні за допомогою підрядних сполучників або сполучних слів (Як добре те, що смерті не боюсь я).

Словосполучення 

це смислове й граматичне об’єднання двох або кількох пов-нозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв’язку: святковий день, сумлінно працювати, грона винограду.

Словосполучення не ототожнюється ні зі словом, ні з реченням.

Ознаки словосполучення:

• складається з двох (кількох) повнозначних слів;

називає предмет, дію, їхні ознаки;
• становить розчленовану конкретизовану

назву певного явища;
• виступає елементом речення;

Компоненти словосполучення граматично нерівноправні: один з них є головним (від якого ставиться питання), а інший – залежним (яке відповідає на це питання) словом. Лексичне значення головного слова самостійне, а значення залежного слова уточнює і поширює значення головного.

Зв’язок слів у словосполученні

НЕ є словосполученнями:

  • поєднання підмета і присудка: прийшла весна, забіліли сніги, гудуть вітри, зійшло сонце;
  • поєднання відокремлених членів речення з пояснюваним словом: річка, швидкаі стрімка, крига, гладенька й міцна;
  • фразеологізми: байдики бити, впадає в око, голову сушити;

Хоч фразеологізми й не становлять словосполучення як окремої синтаксичної одиниці, проте можуть входити до складу синтаксичного словосполучення як один із його компонентів: сушити собі голову, рукою подати до школи, припнути язика з переляку.

  • форми ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш підготовлений, найбільш говіркий, більш докладно;
  • форми майбутнього часу і наказового способу дієслів: буду говорити, будемо слухати, будуть вчити, нехай прочитають;
  • поєднання повнозначних слів із службовими: край лісу, поблизу школи, передучнями, давай напишемо;
  • поєднання іменних частин мови з дієсловами – зв’язками: буду студентом, стане журналістом;
  • слова, поєднані сурядним зв’язком: батько й мати, ніч і день, схилився та й дивиться; синтаксично нерозкладні сполучення слів та словоформ: перше вересня, усі ми.
Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.