“Сон” аналіз Тарас Шевченко

Аналіз твору:

Автор:

Тарас Шевченко

Рід:

ліро‐епос.

Жанр:

поема (соціально‐політична, сатирична), комедія (за визначення Т. Шевченка).

Напрям:

реалізм з елементами романтизму.

Епіграф:

Дух істини світ не може прийняти, якщо не бачить, не знає його (Івана, 14:17).

Збірка:

«Кобзар» 1860 р.

Тема:

ліричний герой бачить сон, у якому розкривається суть імперського режиму та життя народу в цих умовах.

Ідея:

викриття сутності царської Росії; за-судження історичного безпам’ятства укра-їнців.

Місце:

Україна, Сибір, Петербург.

Композиція:

умовно можна виділити 5 частин: філософсько‐ліричний заспів (пролог); три підйоми‐спуски ліричного героя – «Україна», «Сибір», «Петербург», епілог‐вибачення.

Коментар:

У поемі «Сон» Т. Шевченко вдається до форми сну. Саме такий ком-позиційний прийом (подорож уві сні) дав можливість авторові у відносно невеликому творі зобразити широку панораму життяв тогочасній Росії. Знаючи життя Петербурга зсередини й водночас прекрасно знаючи життя свого народу, Т. Шевченко як глибокий аналітик розуміє справжній стан речей у царській Росії й водночас спотворені уявлення мас про цей стан справ.

Зміст:

(пролог, експозиція) ліричний герой розмірковує про несправедливість світу, коли людина з людини «кров точить» – ліричний герой «свою кров п’є» (мучиться через несправедливість), а тому гуляє‐бенкетує – (зав’язка) повернувшись із бенкету ввечері «п’яненький» ліричний герой бачить дивний сон, де сова його проводить понад землею – (розвиток дії) герой «летить» над Україною: ранок, красива земля зверху, але внизу горей бідність – герой «летить» у Сибір: зверху туман і болота, а внизу з‐під землі чути стогін – герой «летить» у Петербург: здалеку все світиться вогнями – зустрічає землячка – невидимий проходить у царський палац – «розчаровується»в цариці й цареві – (кульмінація) спостерігає «генеральне мордобітіє» – ледь тікає й іде гуляти містом – бачить ам’ятник Петру І ‐ розмірковує над долею козацтва й Укрїни – чує пісню козаків, замучених на будівництві міста – зранку бачить земляч-ків‐канцеляристів, повій, яких матері посилають «гроші заробляти» – повертається в палац – бачить царя, який гнівається на «челядь» – усі зникають – (розв’язка) цар із ведмедя перетворюється на кошеня – герой прозріває – (епілог) герой виправдовується, що таке могло приснитися лише «юродивим (пророкам) та п’яницям».

Про твір:

Іван Франко назвав поему «Сон» «сміливим маніфестом слова проти темного царства», «першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправду кріпацтва». Недарма саме ця поема стала справжньою причиною арешту Т. Шевченка й заслання на солдатчину в казахські степи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *