Початок німецько-радянської війни

Влітку 1940 р. за наказом А. Гітлера німецьке військове командування розпочинає розробку плану майбутньої війни з СРСР, який в цілому був готовий і затверджений у грудні 1940 р. та отримав кодову назву план «Барбаросса». Запорукою успіху у майбутній війні на сході мала стати реалізація концепції «блискавичної війни» («бліцкриг»). Передбачалося завдати удару по Радянському Союзу силами трьох груп армій – «Північ», «Центр» і «Південь», які мали наступати на Ленінград, Москву та Київ відповідно, Після розгрому основних сил Червоної армії німецькі війська мали вийти до р. Волга.

22 червня 1941 р. о 8-й годині 30 хвилин Німеччина раптово напала на СРСР. Першими ж ударами радянські війська у своїй абсолютній більшості були відкинуті від лінії кордону, Червона армія у перші дні війни втратила основну частину військової техніки.

23 по 29 червня 1941 р. – спроба контрнаступу червоної армії силами механізованих корпусів Південно-Західного фронту у районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно. У битві взяло участь близько 3 тис. одиниць техніки з радянського боку та близько 800 з німецького, що робить цю битву однією з найбільших танкових битв у світовій історії. Незважаючи на абсолютну кількісну перевагу радянські війська були вщент розгромлені, проте наступ на Київ на деякий час було затримано.

Проти групи армій «Південь» діяли війська Південно-Західного (командування М. Кирпоноса) та Південного (командування І. Тюленєва) фронтів.

Липень-серпень 1941 р. – Уманський «котел».

Київська оборонна операція

Липень-вересень 1941 р. Київська оборонна операція. Після форсування німецькими військами р. Дніпро на всій відстані від Черкас до Запоріжжя т взяття групою армій «Центр» Смоленськ з подальшим просуванням на Москву, виникла загроза оточення декількох радянських армій у Києві. Проте особисто Й. Сталіним було прийнято рішення утримувати столицю УРСР за будь яку ціну. У Київському укріпленому районі (потужна система декількох ліній оборонних споруд на підступах міста) та суміжних позиціях було сконцентровано величезні сили – майже 900-тисячне угруповання радянських військ.

Для розгрому військ Південно-Західного фронту та завершення операції з оточення Києва німецьке командування перекинуло з московського напрямку значні сили, у першу чергу великі танкові з’єднання, завдяки чому наступ на Москву певною мірою послабився. Наприкінці вересня у районі м. Лохвиця сили вермахту замкнули кільце оточення, при цьому було знищено відступаючи штаб Південно-Західного фронту, а його командувач М. Кирпонос загинув, 19 вересня передові частини німецьких військ увійшли до Києва.

5 серпня – 16 жовтня 1941 р. –оборона Одеси.

Оборона Севастополя

30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. – оборона Севастополя. Оборона головної бази чорноморського флоту тривала 250 днів. Сюди були евакуйовані радянські частини, що обороняли Одесу. Це, а також активні дії військових кораблів чорноморського флоту значно посили боєздатність гарнізону міста.

У грудні 1941 р. – січні 1942 р. Червона армія змогла зупинити німецький наступ на Москву. Також радянські війська закріпилися у м. Керч, чим відтягнули на себе частину німецьких дивізій з-під Севастополя. Окремі тактичні успіхи створили у радянського військового та партійного керівництва ілюзію корінного перелому у війні, що призведе до проведення катастрофічних для Червоної армії операцій.

Поразки Червоної армії та повне захоплення України

Травень 1942 р. – здійснено спробу радянського наступу з Керченського півострова до оточеного Севастополя та одночасно з цим наступ на Харків. Обидві наступальні операції Червоної армії через вкрай бездарне планування та проведення зазнали цілковитого провалу. Перемога під Харковом дозволила німецьким військам продовжити наступ на Волгу, а знищення радянських армій у східному Криму звільнило додаткові сили вермахту для остаточного захоплення Севастополя.

22 липня 1942 р. – німецькі війська захопили м. Свердловськ Ворошиловградської області – останній населений пункт на території України.

Мобілізаційні заходи на початку війни

  • Призови діючої армії. До кінця 1941 р. з України було мобілізовано до Червоної армії 3,2 млн осіб;
  • Створення народного ополчення з громадян, які не підлягали призов за віком або станом здоров’я. Вони проходили прискорену військову підготовку і допомагали військовим частинам у будівництві оборонних рубежів, охороні об’єктів, комунікацій, брали участь і у бойових дія;
  • В Україні повною мірою використовувалась тактика «випаленої землі», яка передбачала «не залишати ворогові жодного паровоза, жодного вагона… ні кілограма хліба, ні літра пального». Все, що не могло бути вивезене, повинно було «безумовно знищуватися».
  • Перебудова народного господарства а воєнний лад. Промислові підприємства форсували оборонної продукції. Переважна більшість машинобудівних заводів України перейшла на випуск зброї;
  • Евакуація до східних районів СРСР, якій підлягали:

А) найважливіші промислові цінності (обладнання, верстати, машини), цінні сировинні ресурси та продовольство.

Б) Кваліфіковані робітники, інженери, службовці разом з підприємствами, що евакуювалися.

В) Радянські, партійні працівники.

Записи створено 105

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.