Олесь Гончар хронологічна таблиця

Хронологічна таблиця про популярного автора в українській літературі Олеся Гончара. Він є автором досить відомої новели “Залізний острів”.

Хронологічна таблиця

  • 3 квітня 1918р. – Народився в с. Ломівка неподалік Катеринослава (Дніпропетровська).
  • 1921р. – Після смерті матері, із Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області.
  • 1927-1933рр. – Навчання в школі, був записаний як Гончар (дівоче прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері).
  • 1933-1937рр. – Навчався в Харківському технікумі журналістики ім. Миколи Островського, після закінчення якого працював учителем у с. Мануйлівка і в Харківській обласній газеті “Ленінська зміна”
  • 1937р. – Почав публікувати свої твори (оповідання) в виданнях (“Літературна газета”, “Піонерія”, “Комсомолець України”, “Молодий більшовик”).
  • 1938-1941рр. – Навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету. За час навчання написані новели “Іван Мостовий”, “Черешні цвітуть”, “Орлятко”, повість “Стокозове поле”
  • Червнь 1941р. – О. Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про свій батальйон написав роман “Людина і зброя”, за який був нагороджений державною премією ім. Т. Шевченка. За таких нелегких обставин О. Гончар весь час писав.
  • 1945-1945рр. – Повертається після війни в Дніпропетровськ, працює над “Прапороносцями”.
  • 1946р. – Завершує навчання в Дніпропетровському університеті
  • 1946-1948рр. – На сторінках журналу “Вітчизна”, а згодом і окремим виданням з’явилися всі три частини роману (“Альпи”; “Голубий Дунай”; “Злата Прага). Високу оцінку творові, відзначеному двома Сталінськими преміями, дали тоді Юрій Яновський, Павло Тичина, Олександр Фадєєв, Остап Вишня.
  • 1940- 1950рр. – Пише низку новел (“Модри Камень”, “Весна за Моравою”, “Ілонка”, “Гори співають”, “Усман та Марта” й ін.), багато в чому суголосних з “Прапороносцями”. У написаній тоді ж документальній в основі своїй повісті “Земля гуде” зображено діяльність молодіжної підпільної організації “Нескорена полтавчанка”, очолюваної комсомолкою Лялею Убийвовк.
  • 1951р. – “Південь”,повість “Микита Братусь”
  • 1952р. – Дилогія “Таврія”
  • 1953р. – “Дорога за хмари”
  • 1955р. – “Щоб світився вогник”
  • 1957р. – “Перекоп”
  • 1958р. – “Чари-комиші”
  • 1959–1971рр. – Голова правління Спілки письменників України
  • 1959–1986рр. – Секретар правління Спілки письменників СРСР.
  • 1963р. – Роман “Тронка”(новела: Залізний острів) отримав Ленінську премію за цей твір
  • 1968р. – “Собор”
  • 1970р. – “Під далекими соснами”
  • 1972р. – Повість “Бригантина”
  • Від 1973р. – Голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України.
  • 1974р. – “Пізнє прозріння”
  • 1976р. – “Берег любові”
  • 1980р. – “Твоя зоря”, “Письменницькі роздуми”
  • 1991р. – “Чим живемо”
  • 14 липня 1995р. – Помер. Похований на Байковому цвинтарі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *