Окупаційний режим

З 22 червня 1941 р. до 22 липня 1942 р. гітлерівські війська повністю окупували територію України. Для організації управління захопленими територіями та реалізації свої колонізаторських планів українські землі було поділено на декілька окупаційних зон:

  1. Дистрикт «Галичина» у складі Генерал-губернаторства з центром у Кракові;
  2. Райхскомісаріат «Україна» з центром у м. Рівне (очолював Е. Кох);
  3. Губернаторство «Трансністрія» – румунська зона окупації;
  4. Прифронтова зона – під прямим управлінням командування вермахту. Сюди входили території, що перебували у безпосередньому тилу діючого фронту.

План Ост

Управління та використання ресурсів окупованих територій німецька адміністрація здійснювала згідно з «планом Ост» – Загальний проект плану був розроблений на початку німецько-радянської війни. Хоч цей план не був остаточно завершений та затверджений, він загалом окреслював політику окупаційної адміністрації щодо захоплених територій у Східній Європі. «План Ост» передбачав використання українських земель у першу чергу як продовольчої бази Третього Рейху. Частина населення мала бути виселена на схід, а завойовані землі передбачалось колонізувати німецькими поселенцями.

Новий порядок

Політика, що проводилася гітлерівським режимом щодо окупованих територій, увійшла в історію під назвою «новий порядок»:

  • Ліквідовано цілісність держави. Україна була розділена 4 окупаційні зони.
  • Створено адміністративно-каральний апарат влади, яка спиралась на: державну таємну поліцію (гестапо): озброєні охоронні загони (СС); службу безпеки (СД). Крім цього існували допоміжні органи влади: бургомістри і міські управи в містах, голови і управи в районах, старости в селах, допоміжна поліція.
  • Організовано 180 концентраційних таборів для військовополонених, 50 гетто для єврейського населення, яке підлягало знищенню. Голокост – планомірне і систематичне знищення єврейського населення на окупованих німцями територіях.
  • Встановлено жорсткий паспортний режим, 12-годинний робочий день, трудову повинність для осіб віком від 14 до 65 років, грошові і натуральні податки.
  • Збережену колгоспну систему (колгоспи перейменовано «громадські двори»), яка дозволяла німецький адміністрації з максимального ефективністю вилучати сільськогосподарську продукцію;
  • Для вивезення на роботи до Німеччини регулярно проводились набори юнаків і дівчат. Остарбайтери – люди, яких насильно вивозили до Німеччини для використання різного роду роботах, у першу чергу на промислових підприємствах

З приходом нової німецької влади увесь радянський чиновницький апарат змушений був або евакуюватися разом з відступаючою Червоною армією, або глибоко законспіруватися територіях. У більшості випадків окупаційна влада жорстоко розплавлявся з тими, хто мав стосунок до комуністичного режиму. Тому німецька адміністрація для налагодження управління захопленими територіями активно залучала місцеве населення. Звичайно, вища та середня ланка бюрократичного апарату була фактично недоступною для не німецького населення, а ось нижча ланка адміністративної ієрархії переважно формувалася за рахунок людських ресурсів захоплених територій. Також місцеве населення залучалося  до участі у напів-воєнізованих підрозділах охорони громадського порядку служби у підрозділах вермахту та допоміжних частинах.

Співпраця населення або громадян держави з ворогом, дії на користь та в інтересах ворога-загарбника шкоду самій державі позначаються терміном колабораціонізм.

Колабораціонізм

До причини колабораціонізму на окупованих німцями українських землях можна віднести:

  • На початку війни у нацистської верхівки ще не було остаточного розуміння якою має бути політика щодо населення на території СРСР. Більше того, коло впливових прихильників серед керівництва Третього Рейху мала ідея створення Української держави (під протекторатом Німеччини), яка б становила противагу Росії.
  • Німецька пропаганда представляла гітлерівський режим як «визволення від більшовицького рабства».
  • Внутрішня політика СРСР (особливо тоталітарний режим 1930-х років), призвела до вкрай ворожого ставлення частини громадян до радянської влади;
  • В умовах окупації співробітництво з новою владою, робота у офіційних структурах нової адміністрації часто ставали можливістю врятуватися від вивозу на роботи до Німеччини, призову на військову службу або навіть від нацистського репресивного апарату і часто єдиним способом отримати засоби для виживання.
  • Особисті меркантильні інтереси та задоволення власних потреб – бажання наживи, прагнення до влади тощо.

Колабораціонізм може бути військовий адміністративний, культурно-пропагандистський, економічний, побутовий тощо.

Записи створено 105

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.