iosvita.org

“О земле втрачена, явися” аналіз

Теорія:

Автор: Василь Стус

Рід: 

лірика

Жанр:

 вірш (патріотична лірика), невільницька лірика (бо автор писав, перебуваючи в неволі).

Мотив:

спогади поета про рідну землю, коли він перебував у неволі, мрія про по-вернення.

Коментар:

Перебуваючи в засланні,
В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: «сонця хлюпочуться в озерах», «світання тіні пелехаті над райдугою голосів», «плескіт крил і хлюпіт хвиль»…Настрій ліричного героя емоційно піднесений, проте до жорстокої реальності читача повертає питання «де», яке звучить рефреном. Оптимістично звучать останні рядки вірша: «і лазурово простелися, і душу порятуй мені».

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні
і лазурове простелися, пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, росою згадок окропи, віддай усеблагій покуті

і тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах, спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів? Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць, де плескіт крил, і хлюпіт хвиль, і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?

Де дня розгойдані тарілі? Мосянжний перегуд джмелів, твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,

де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста, троянди пуп’янки духмяні і ти – і грішна, і свята,

де та западиста долина, той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя, туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети і бризки райдуги в крилі? Минуле, озовися, де ти? Забуті радощі, жалі.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.

Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.