iosvita.org

“На колимськім морозі калина” аналіз (критика) В. Стус

Автор: Василь Стус

На колимськім морозі калина 
зацвітає рудими слізьми. 
Неосяжна осонцена днина, 
і собором дзвінким Україна 
написалась на мурах тюрми. 
Безгоміння, безлюддя довкола, 
тільки сонце і простір, і сніг. 
І котилося куль-покотьолом 
моє серце в ведмежий барліг. 
І зголілі модрини кричали, 
тонко олень писався в імлі, 
і зійшлися кінці і начала 
на оцій чужинецькій землі.

“На колимськім морозі калина…” – перший рядок, як дзвін, як спалах. Здавна калина – символ України, тут вона не веселить око червоним кетягом, а “зацвітає рудними слізьми”. Чи не вперше в літературі калиновий цвіт порівнюється зі сльозами. А загадка про їх рудний колір викликає асоціацію зі сльозами кривавими. І відразу – різкий контраст: 

Неосяжна осонцена днина, 
і собором дзвінким Україна 
написалась на мурах тюрми. 

Прекрасним, сонцесяйним, величним, вишуканим давнім собором – символ духовного багатства – бачиться йому далека Батьківщина. Епітет дзвінкий наче переносить його в спогадах на свято на рідній землі, коло довколо і дзвони, й сонце, й радощі. Цьому хвилюючому спогаду протиставлене:

Безгоміння, безлюддя довкола, 
тільки сонце і простір, і сніг. 

Посеред цієї безнайдійної самотності й туги серце ліричного героя не витримує. Психологічно точно передає настрій героя така містка метафора: 

І котилося куль-покотьолом 
моє серце в ведмежий барліг. 

Знову виникає тема жертовності та покинутості, одинокості. Невеличний пейзажний вірш, який переконливо доводить, що в табірному житті , у похмурихпівнічних пейзажах – у всьому поетові вбачалася рідна Україна. Поет був свідомий, що тут, у снігах, “зійшлися кінці і начала на оцій чужинецькій землі”.

Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.