iosvita.org

“Молюсь і вірю” аналіз

Теорія:

Автор: Максим Рильський

Рід: 

лірика.

Жанр: 

вірш‐рефлексія (філософська + пейзажна лірика).

Напрям: 

модернізм (неокласика).

Мотив: 

заклик до насолоди життям.

Коментар: 

Ця поезія сповнена побожного ставлення до життя: саме релігійні символи (молитва, віра, клятва, дух, пречисті надії – як пречисті образи) дають авторові можливість висловити захоплення природою, щастя кохати, віру в здійснення світлих мрій. Клятву‐обітницю жити, «поки жити / Мені дозво-лить дух життя», ліричний герой дає всьому світові, який відчуває не тільки безмежним, а й ніжним і щирим, як дитя. Твір є своєрід-ною ілюстрацією гармонії людини і природи: сміх коханої, далеч, закохане серце ліричного героя, пречисті надії й синя далеч – усе це об’єднано у структурі складносурядного речення як єдине ціле. Завершеності твору надає своєрідне пейзажне обрамлення: зграї голубів «черкають неба береги» – здається, що світлі пташині крила легкими рисами окреслюють і береги самої поезії…

Композиція (зміст):

вірш складається з 4‐х катренів: ліричний герой, натхненний мо-литвою й вірою, знаходячись у бурхливому житті, радіє й виносить спокій із осереддя бурі, пов’язуючи майбутнє з любов’ю до ве-ликого щасливого світу.

Про твір:

перегукується з «Contra spem spero» Лесі Українки (життєствердний мотив).

Молюсь і вірю. Вітер грає
І п’яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б’ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.

Кленусь тобі, веселий світе,
Кленусь тобі, моє дитя.
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.

Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.