iosvita.org

“Маруся” аналіз та цитати Григорій Квітка-Основ’яненко

Автор:

Григорій Квітка-Основ’яненко 

Про твір:

Перша повість нової української літератури.

Рід:

епос.

Жанр:

повість (сентиментальна / соціально‐побутова).

Напрям:

сентименталізм, його риси:

• акцент на почуттях
• головні герої – звичайні люди
• описи природи
• пророча деталь
• перешкоди на шляху героїв
• трагічний кінець
• смерть головного героя від хвороби / стихійного лиха / нещасного випадку
• Використання зменшено‐пестливих слів. Наприклад, опис Марусі (висока, прямесенькаяк стрілочкачорнявенька…).

Тема:

зображення кохання Марусі і Василя, перешкод на шляху до їхнього щастя.

Ідея:

возвеличення ідеального кохання простих людей, засудження соціальної нерівності.

Місце:

село (не уточнюється яке).

Коментар:

Із листа Г. Квітки‐Основ’яненка П.О. Плетньову: «По случаю, был у меня спор с писателем на малороссийском наречии. Я его просил написать что‐то серьезное, трогательное. Он мне доказывал, что язык неудобен и вовсе не способен. Знав его удобство, я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться». У передмові до видання автор вказав: «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне, і ніжне, і розумне». Таким чином, Г. Квітка першим написав прозовий твір живою українською мовою.

Зміст:

(пролог‐вступ) роздуми про швид-коплинність життя й смерть як логічне завершення життя для старої людини та постановка питання про те, наскільки справедливим є Божий промисел, коли з життя йде молода людина – утвердження думки про покірність людини Божій волі як запоруку милості Божої й отримання вічного спокою й щастя на тому світі – (екс-позиція) опис сімейного життя Наума та Насті, народження в них довгоочікуваної доньки Марусі – (зав’язка) зустріч на весіллі в друзів і кохання з першого погляду Марусі й Василя – (розвиток дії) Маруся з подругою йдуть у місто – Василь проводжає їх – зізнання Василя й Марусі в коханні – таємна зустріч закоханих – Василь випадково знайомиться з батьком Марусі й стає майже рідним сином для Дротів – сватання Василя й відмова йому через те, що він сирота, якого можуть віддати в солдати – Ва-силь йде на заробітки, повертається через рік з розповіддю про те, що скоро буде бати гроші на «найомщика», який піде замість нього в солдати – заручини Василя й Марусі – Василь знову йде, прощання закоханих на кладовищі – недобрі передчуття Марусі – очікування Марусею Василя – Маруся потрапляє під холодну зливу – (кульміна-ція) хвороба й смерть Марусі – (розв’язка) поховання Марусі й повернення Василя із заробітків саме в день похорону – (епілог) розповідь про долю Наума Дрота й Василя після смерті Марусі – відповідь на питання, яке поставлене в пролозі (молодих Бог забирає як подарунок за їх покірність і праведність, утвердження думки про те,що Василь і Маруся зустрінуться на тому світі).

Цитати:

Наум Дрот:

  • «Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п’яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би i маленький праз-ник, тiльки пiп у дзвiн – вiн вже й там: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло; коли прочує яку бiднiсть, надiлить по своїй силi i совiт добрий дасть. За його правду не оставив же його i бог милосердний: що б то нi задумав, усе йому господь i посилав».

Настя Дротиха:

  • «Наградив його (Наума) жiнкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; i що було Наум нi забажа, що нi задума, Настя (так її звали) ночi не поспить, усюди старається, б’ється i вже зробить i достане, чого мужиковi хотiлось».

Маруся:

  • «Та що ж то за дiвка була! Висока, прямесенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi як терновi ягiдки, бровоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвiте, носочок так собi пряменький з горбочком, а губоньки як цвiточки розцвiтають, i меж ними зубоньки неначе жарнiвки, як одна, на ниточцi нанизанi».

Василь:

  • «Хлопець гарний, русявий, чисто пiдго-лений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглиць-кої каламайки пiдперезаний, у тяжи-нових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами».
Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.