Лібералізація суспільно-політичного життя

Зміни в керівництві СРСР та УРСР на початку 50-х рр. XX ст. Входження Криму до складу УРСР.

5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. У результаті формується тимчасове «колективне керівництво» – розподіл найвищих посад між найближчими соратниками Й. Сталіна (Г. Маленков – голова Ради Міністрів СРСР, М. Хрущов – перший секретар ЦК КПРС, Л. Берія – голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). Такий компроміс був нетривким, колишні соратники не довіряли один одному, боялися та шукали слушної нагоди позбутися конкурентів. У цій боротьбі за владу перемогу отримав М. Хрущов. 26 червня 1953 був заарештований і страчений Л. Берія за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту.

Повстання в таборах

Між тим, сама ситуація в країні вимагала рішучих дій. Великим джерелом соціальної напруженості були зона підневільної праці в системі ГУЛАГ(Головне управління лагерів). У в’язнів ГУЛАГу після смерті Сталіна та арешту Берії пробудилися надії на амністію та реабілітацію, що викликали потужну хвилю повстань і заворушень в таборах в 1953-1954 рр.

Наймасовіші відбулися навесні влітку 1953 р. в Горлаг і Речлаге (Воркута). У квітні-червні 1954 р. повстали в’язні Степлаг (Казахстан). У виступах брали участь майже всі категорії ув’язнених, до протестів політичних приєдналися кримінальники. У бунтівних таборах створювалися органи самоврядування-комітети, частіше за все інтернаціональні.

Піком табірних «заворушень», що охопили ГУЛАГ в 1953-1954 рр. Став рух опору в Особливих таборах – Річковому (на р. Воркуті), Гірському (Норильську), Степовому (Кенгір, в Карагандинській області Казахської РСР) і деяких інших. У цих таборах були сконцентровані політичні, засуджені за 58-й статі. Вперше за всю історію ГУЛАГу ув’язнені вимагали не покращення умов утримання, а свободи. Повсталі не намагалися втекти, як це робилося до 1953 р., але залишалися в таборах, домагаючись приїзду урядових комісій з Москви.

Вимоги у всіх таборах були схожі: скасувати особливий і каторжний режим, ввести оплату праці, відновити «заліки» – практику дострокового звільнення за «ударну роботу» скасувати номери на одязі, зняти обмеження на листування з родичами. Але в деяких випадках висувалися й політичні вимоги: переглянути справи політв’язнів та поширити на них амністію, припинити свавілля адміністрації, покарати винних. За допомогою листівок і плакатів повстанці намагалися роз’яснити цілі повстання солдатам охорони і навколишнім жителям.

Червень 1953 р. – звільнення з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова, обрання О. Кириченка (вперше українець за походженням обійняв таку високу посаду); арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П. Мешика та його заступника.

З 1957 р. по 1963 р. посаду першого секретаря ЦК КП(б)У обіймав М. Підгорний. 1955 р. – звільнення Г. Маленкова з посади Ради Міністрів СРСР та обрання М. Булганіна.

М. Хрущов як перший секретар ЦК КПРС отримав усю повноту влади.

Початок десталінізації

Десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався пілся смерті Й. Сталіна.

Десталінізація:

  • Створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934-1953 рр.
  • Початок реабілітації безвинно засуджених.

Реабілітація – виправдання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засудженої особи.

Реабілітація

  • Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС, скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу»;
  • Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості;
  • Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо;
  • Уповільнення процесу русифікації;
  • Зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя (висування місцевих і на керівні посади в регіонах, поява вихідців з України в найближчому оточенні М. Хрущова);
  • Розширення прав республіки (в Україні з союзного до республіканського підпорядкування  переведено декілька тисяч підприємств та організацій).

Процеси лібералізації суспільства 1953-1964 р. отримали назву «відлига»

«Відлига» – це назва періоду перебування М. Хрущова при владі в СРСР (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ.

Входження Криму до складу УРСР

19 лютого 1954 р. – указ Президії Верховної Ради СРСР на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР» до складу УРСР», «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв’язки між Кримською областю і Українською РСР».

Записи створено 93

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.