25 листопада 1838р. – Народився в Стеблеві, в сім’ї сільського священика.
1845р. – Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Вивчив латинську, грецьку та церковнослов’янську мови, гарно навчався.
1853р. – Вступив до Київської духовної семінарії. Захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя.
1855р. – Працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики та географії.
1861р. – Вступає до Київської духовної академії. Самотужки вивчає французьку й німецьку мови, читає класику літератури.
1865р. – Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри. Пише повість “Дві московки”,”Панас Круть”, велика стаття “Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності”.
1865-1866рр. – Викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії.
1866-1867рр. – Викладає в гімназіях Каліша.
З 1873р. – Працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, і очолює гурток прогресивно настроєних учителів, пропагує українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії.
1885р. – Йде у відставку й переїжджає до Києва, де присвячує себе літературній праці.
1888р. – Оповідання “Пропащі”.
1890р. – “Афонський пройдисвіт”.
1892р. – Казка “Скривджені”.
1893р. – Повість “Поміж порогами”.
1906р. – Статті “Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка” та “Українська поезія”
15 квітня 1918р. – Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому “шпиталі для одиноких людей”, де й помер без догляду. Похований на Байковому кладовищі.
