Noun as part of language: meaning, morphological features, syntactic role

Іменник як частина мови

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

  • конкретні назви предметів, явищ, навколишньої дійсності, що пізнаються органами чуття людини: квітка, бджілка, Дніпро;
  • абстрактні не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища, властивості, які не можна, сприй- мати органами чуття: щастя, простота, навчання;
  • збірні – назви сукупності однакових чи подібних предметів, що сприймаються як одне ціле: насіння, гудиння, козацтво.

Число іменників

Іменники мають два числа – однину і множину.

Іменники у формі однини вживаються для позначення назви одного предмета або певної сукупності, єдності, збірності: вишня, стіна, день, золото, молоко, кіннота, сту- дентство.

Іменники у формі множини вживаються для позначення назви кількох однорідних предметів або кількісно не визначеної сукупності, множинності, парності: строфи, гори, роковини, сани, окуляри.

! Більшість іменників вживається і в однині, і в множині (це назви предметів, які піддаються лічбі і здатні поєднуватися з кількісними числівниками): лекція – лекції, хмара – хмари, одна книга – три книги.

У незмінних іменників (таксі, бюро) значен- ня кількості виражається формами узгоджуваності слів: звертайтесь у довідкове бюро; у місті є кілька трамвайних депо

Іменники, що не виявляють ознаки обчислюваності, мають лише однину або лише множину.

Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.