iosvita.org

“І мертвим, і живим, і ненародженим” аналіз

Автор:

Тарас Шевченко

Присвята:

сама назва і є присвятою.

Рід:

ліро‐епос.

Жанр:

послання (громадянсько‐патріотичне, соціально‐політичне).

Напрям:

реалізм з елементами романтизму.

Епіграф:

Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, – неправду мовить. Соборне послання Івана, 4:20.

Збірка:

«Кобзар» 1860 р.

Тема:

зображення стану українців, зокрема інтелігенції, як деградованого суспільства; роздум про минуле і майбутнє України.

Ідея:

засудження бездіяльності україн-ської інтелігенції; заклик до осмислення історичного минулого та об’єднання заради кращого майбутнього.

Композиція:

5 умовних частин: 1) епіграф, у якому констатується ідея, 2) вступ – заклик любити свій народ, 3) критика інтелігенції, 4) проповідницька частина – засади достойного життя, 5) заключна частина – пересторога щодо майбутнього та заклик об’єднатися («Обніміться ж брати мої. Молю вас, благаю!»)

Коментар:

послання написане в період «трьох літ», коли Т. Шевченко подорожував Україною. Тоді поет збагнув, що ворогами Україні є не лише чужинці, цар, завойовники, а й самі українці – мертві, живі, ненароджені, яким усе байдуже, які «оглухли, не чують; кайданами міняються, правдою торгують». Це прозріння й стало мотивом для створення жорсткого передусім стосовно самих українців твору.

Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.