Автор:
Присвята:
сама назва і є присвятою.
Рід:
ліро‐епос.
Жанр:
послання (громадянсько‐патріотичне, соціально‐політичне).
Напрям:
реалізм з елементами романтизму.
Епіграф:
Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, – неправду мовить. Соборне послання Івана, 4:20.
Збірка:
«Кобзар» 1860 р.
Тема:
зображення стану українців, зокрема інтелігенції, як деградованого суспільства; роздум про минуле і майбутнє України.
Ідея:
засудження бездіяльності україн-ської інтелігенції; заклик до осмислення історичного минулого та об’єднання заради кращого майбутнього.
Композиція:
5 умовних частин: 1) епіграф, у якому констатується ідея, 2) вступ – заклик любити свій народ, 3) критика інтелігенції, 4) проповідницька частина – засади достойного життя, 5) заключна частина – пересторога щодо майбутнього та заклик об’єднатися («Обніміться ж брати мої. Молю вас, благаю!»)
Коментар:
послання написане в період «трьох літ», коли Т. Шевченко подорожував Україною. Тоді поет збагнув, що ворогами Україні є не лише чужинці, цар, завойовники, а й самі українці – мертві, живі, ненароджені, яким усе байдуже, які «оглухли, не чують; кайданами міняються, правдою торгують». Це прозріння й стало мотивом для створення жорсткого передусім стосовно самих українців твору.
