“Господи, гніву пречистого…” аналіз Василь Стус

Автор: Василь Стус

Рід:

лірика

Жанр:

вірш

Тема:

звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу. 

Ідея:

утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі. Літературний рід: лірика Вид лірики: філософська 

Жанр:

медитація (віршова молитва) Віршовий розмір: дактиль Римування: перехресне “Господи, гніву пречистого…” художні засоби Епітети: гнів пречистий; мале людське життя; Риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого; Метафори: думою тугу розвіюю; надiєю довжу його в вiки. У основу вірша ««Господи, гніву пречистого…»покладено канон, запропонований християнським богословом VІІІст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання потрібного в Бога».

Господи, гніву пречистого 
благаю — не май за зле. 
Де не стоятиму — вистою. 
Спасибі за те, що мале 
людське життя, хоч надією 
довжу його в віки. 
Вірою тугу розвіюю, 
щоб був я завжди такий, 
яким мене мати родила 
і благословила в світи. 
І добре, що не зуміла 
мене од біди вберегти.

Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.