The main members of the sentence

Головні члени речення

Просте неускладнене речення

Речення – це одне або кілька слів, які виражають відносно закінчену думку. Слова в реченні пов’язані за змістом і граматично.Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчень і службових слів.

Граматична основа речення – це головні члени речення (підмет і присудок: Хлопчик сміється або один головний член речення (Літо)).

До другорядних членів речення належать:

  • Означення
  • Додаток
  • Обставина

В українській мові порядок слів у реченні вважається вільним, тобто за тим чи іншим членом речення не існує суворо закріпленого місця.

Розрізняють два типи порядку слів у реченні:

  • прямий (поданий на схемі);
  • непрямий (будь‐який інший порядок слів).

Головні члени речення

Підмет

Підмет — головний член речення, що називає предмет або поняття й відповідає на питання хто? що? За будовою підмети поділяються на прості (виражені одним словом) і складені (виражені кількома словами): Вітри з розгону поламали скрипку (Л. Костенко). Багато літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Шевченко).

1.Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, замініть його займенниками він, вона, воновони в називному відмінку. Якщо така заміна можлива, то це підмет, якщо ні – інший член речення (додаток) або звертання. Напр.:

  • Світи нам, день [тине підмет], безсмертними вогнями [чимне підмет].
  • Город [йогоне підметбуло засаджено всякою всячиною.
  • Дуби [вонипідметсплели кошлаті віти [їхне підмет], шумлять взадумі ясени [вони; підмет].

2.У залежних (підрядних) реченнях підмет буває виражений сполучним и словами хто, що, який. Сполучні слова лише тоді висту-пають підметами, якщо їх можна замінити іменниками з інших частин речення.

• Мій Києве! Нема таких туманів, які б [туманине розійшлися над тобою.

• Ми працю любимо, що[якапрацяв творчість перейшла, і музику палку, що [музиканіжно серце тисне.

3. Історія народів учить, що [замінити не можна, бо що – сполучник] та держава велична, в якій велична мала людина.

4. Іноді підмет буває виражений неозначе-ною формою дієслова, до якої не можна поставити питань хто? що? У такому разі підмет визначаємо за змістом.

• Яке це щастя, друже мій, – горіти, а не тліть.

Засоби вираження простого підмета

Засоби вираження складеного підмета

golovnichleni1

Присудок

Присудок — головний член речення, що називає дію, стан або змінну ознаку діяча й від-повідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є?

Залежно від кількості слів розрізняють прості й складені присудки.

Простий присудок – це тип присудка, який має один компонент, виражений способовим дієсловом.

Напр.: Прилетіли лелеки. Прилетять лелеки. Прилетіли б швидше лелеки. Хай прилі-тають лелеки.

Складений присудок – це тип присудка, який має два компоненти, що виражені інфінітивом або іменною частиною мови (іменник, прикметник та ін.) разом із допоміжним словом.

Наприклад: Ми продовжували розмовляти за обідом. Ганна – відмінниця. Небо було синє.

Залежно від того, чим виражений основний компонент складеного присудка, розрізняють:

а) дієслівний складений присудок;

б) іменний складений присудок.

Дієслівний складений присудок – це тип присудка, який складається з двох компонен-тів: інфінітива і допоміжного слова. Наприклад:

Я не можу мовчати. Дівчинка почала співати. Вам слід відпочити.

Інфінітив як основний компонент присудка називає дію; допоміжні слова виражають граматичні значення часу, способу, особи (роду).

Іменний складений присудок – це тип присудка, який складається з двох компонентів – іменної частини й допоміжного дієслова‐зв’язки. Основний компонент іменного складеного присудка називається іменною частиною і виражається формами повнозначних слів (крім дієслова): іменника, 5прикметника, числівника, займенника і прислівника.

Наприклад:

Її обличчя було серйозним.
Річка виявилася глибокою. Микита – найкращий учень у класі.

До іменної частини присудка можуть входити порівняльні сполучники як, мов, немов, немовбито, ніби, наче, неначе .

Наприклад: Очі як терен.

В українській мові основною зв’язкою виступають змінювані форми дієслова бути, а також синонімічних з ним дієслів: стати, вважатися, здаватися, виявлятися, називатися, являти собою, залишатися, уявлятися і под.

Наприклад: Їхнє життя стало чудовою піснею.У теперішньому часі дієслівна зв’язка є, як правило, не вживається (нульова).

Наприклад: Життя людське багатогранне.

Іноді, щоб визначити присудок, усе речення слід поставити в минулому часі – тоді в присудку з’явиться дієслово‐зв’язкабув, була, було, були.

Наприклад: Ніч наче озеро в берегах неба. = Ніч (була) наче озеро в берегах неба.

У деяких випадках присудок визначається за тим, що в його складі є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити.

Наприклад: Віра у майбутнє – це усвідомлення кожної людини.
Руки твої – ось твоє щастя.

Засоби вираження простого дієслівного присудка

golovnichleni2

Засоби вираження допоміжних слів у складеному дієслівному присудку

golovnichleni3

Складені дієслівні присудки не слід плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені інфінітивом:
Тоді Іван Половець наказав [що?приготувати кулемети.

Вони приходять [з якою метою?послухати Сократа.

Речення з простим дієслівним присудком на відміну від речення зі складеним, перебудовуються на складнопідрядне:
Тоді Іван Половець наказав, щоб приготува-ли кулемети.

Вони приходять, щоб послухати Сократа.

Засоби вираження складеного іменного присудка

golovnichleni4

Складні випадки визначення підмета і присудка

golovnichleni5
Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.