iosvita.org

“Гімн” аналіз Іван Франко

Теорія:

Автор: Іван Франко

Рід: 

лірика

Жанр: 

гімн (громадянська лірика)

Напрям:

реалізм (на межі реалізму й мо-дернізму)

Збірка: 

«Із вершин і низин» (перший розділ «De profundis» («З глибин»)).

Підзаголовок:

замість пролога.

Тема: 

поступ; творче начало в людині й нації; доля народу й України на історичному роздоріжжі й у перспективі на майбутнє.

Ідея:

утвердження думки про незнищенність людського творчого духу, віра у світле прийдешнє України; викриття зла (попів-ські тортури, тюремні царські мури», «му-штроване військо», «шпіонське ремесло»), що падає під тиском волі й духу «міліонів».

Мотиви: 

«національне відродження», «віра в майбутнє, у людський геній»; «просвіта як 6шлях у майбутнє», «творче начало в людині», «знищення зла», «воля».

Символічні образи: 

вічний революціонер (символ одвічного прагнення людини до кращого, творчого начала в людині; «дух, наука, думка, воля») та ін.

Композиція:

вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: «Вічний революціонер», «Він не вмер, він ще живе», «Розвалилась зла руїна»

Коментар:

З цього вірша постав образ вічного революціонера як одвічного людського духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж тисячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що волелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених… Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі «науки, думки, волі». Саме вони протистоять тій «пітьмі», що з давніх‐давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба.

Вiчний революцйонер —
Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськiї тортури,
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Ні гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.

Вiн не вмер, вiн ще живе!
Хоч вiд тисяч лiт родився,
Та аж вчора розповився
I о власнiй силi йде.
I простується, мiцнiє,
I спiшить туди, де днiє;
Словом сильним, мов трубою
Мiлiони зве з собою,-
Мiлiони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрiзь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
I де тiльки вiн роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя.
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.

Вiчний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пiтьмi поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
I де в свiтi тая сила,
Щоб в бiгу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?

Записи створено 212

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.