iosvita.org

“Енеїда” аналіз та цитати Іван Котляревський

Автор:

Іван Котляревський

Рід:

ліро‐епос.

Жанр:

поема (бурлескно‐травестійна соціально‐побутова).

Напрям:

класицизм.

Тема:

1) після спалення Трої Еней шукає місце, щоб побудувати нову державу (Рим); 2) після зруйнування Запорізької Січі Катериною ІІ у 1775 році козаки шукають місце, щоб збудувати нову січ (прихована тема).

Ідея:

утвердження нескореності та невмирущості українського народу, його культури, історії; возвеличення найкращих рис українців.

Композиція:

6 частин.

Місця подій: 

(Троя) – Карфаген – острів Сицилія – Кумська земля – пекло – (острів цариці Цирцеї) – Латинська земля – Аркад-ська земля – Латинська земля.

Дата написання:

1798 рік (вийшли друком перші три частини).

Коментар:

І.Котляревський взяв однойменну героїчну поему давньоримського поета Вергілія і переробив її на жартівливий, несерйозний твір. Все, що залишилось від початково твору – це основний сюжет та імена персонажів. «Енеїда» Вергілія складається з 12 частин, а І. Котляревського – з 6. Вергілій створює героїчну поему, де прославляє подвиг Енея, який засновує Рим. І. Котляревський створює бурлескно‐травестійну поему, але навіть у сміхові йому вдається уславити козаків, які не здаються під натиском ворогів, а також приховано Б. Хмельницького, який хотів побуду-вати вільну нову державу.

Цікавий факт:

І.Котляревський не пла-нував видавати «Енеїду», він писав «для себе». Але багатий поміщик‐меценат Максим Парпура прочитав його твір і вирішив видати, не запитуючи дозволу в автора. І.Котляревському це не сподобалось, він обурився і навіть помістив цього поміщика у свій твір, а саме – в пекло, де назвав його «мацапурою» і пояснив, що він знаходиться в пеклі за те, що «чужеє отдавав в печать».

Зміст(

І ЧАСТИНА: поне-віряння троянців на чолі з Енеєм – буря в морі – знайомство Енея з Дідоною – таємне відплиття Енея з Карфагена за велінням Юпітера – Дідона з горя спалює себе й місто; ІІ ЧАСТИНА: подальші мандри Енея – при-їзд на Сицилію до Ацеста – бій Дареса й Ен-телла – спогади про батька – уболівання за справу – звернення у сні до батька – Анхіз просить Енея відвідати його в пеклі; ІІІ ЧА-СТИНА: троянців Кумській землі – зустріч Енея з Сивіллою – похід у пекло – зустріч з Анхізом – передбачення долі Енея; ІV ЧАСТИНА: троянці біля острова Цирцеї – мандри до Латинської землі – зустріч із Латином, Аматою і Лавинією – розповідь про Турна, нареченого Лавинії – сон Турна; V ЧАСТИНА: сутичка між Турном і Енеєм – Еней іде шукати підтримку до аркадського царя Евандра – перебування в Евандра – облога рутульцями троянців – героїчний подвиг Низа та Евріала; VI ЧАСТИНА: заборона Зевса небожителям утручатися в земні справи – підтримка Енея аркадським царем Евандром – Латин просить перемир’я – двобій Енея з Турном – перемога Енея.

Про твір:

«Енциклопедія українського народознавства» (описано багато назв українських страв, звичаїв, танців, ігор, одягу тощо). Твір важливий тим, що це перший твір, написаний живою українською мовою, тобто такою, якою розмовляли (бо раніше розмовляли одною, а писали іншою). І тому цей твір започатковує нову українську літературу.

Цитати:

Еней:

Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак.
Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса-князь;

Юнона:

Енея не любила – страх; Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла К чортам і щоб і дух не пах. Еней був тяжко не по серцю Юноні – все її гнівив; Здававсь гірчійший їй від перцю, Ні в чім Юнони не просив; Но гірш за те їй не любився, Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав; І що його покійний дядько, Парис, Пріамове дитятко, Путивочку Венері дав.

Зевс:

Зевес тогді кружав сивуху І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав.

(про долю Енея)

Еней збудує сильне царство
І заведе своє там панство;
Не малий буде він панок.
На панщину ввесь світ погонить, Багацько хлопців там наплодить І всім їм буде ватажок.

Дідона:

Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен: Трудяща, дуже працьовита, Весела, гарна, сановита, Бідняжка – що була вдова; Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила, Послала душу к чорту в ад.

Сивилла:

Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая, Запліснявіла вся в шрамах; Сіда, ряба, беззуба, коса, Розхристана, простоволоса…

(сама про себе)

І як в намисті, вся в жовнах. На світі всячину я знаю, Хоть нікуди і не хожу, І людям в нужді помагаю,

І їм на звіздах ворожу:
Кому чи трясцю одігнати, Од заушниць чи пошептати, Або і волос ізігнать; Шепчу – уроки проганяю, Переполохи виливаю,
Гадюк умію замовлять.

Пекло:

Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд, Там тілько тумани великі, Там чутні жалобниї крики, Там мука грішним не мала. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпіли, Якая кара всім була.

Меценат:

Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику, Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорома, без бога бувши
І восьму заповідь забувши, Чужим пустився промишлять.

Передбачення долі Енея

(горщик в пеклі)

«Енею годі вже журитись,
Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід.

І Римськії поставить стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни
Во всім окружнім там краю; Там буде жить та поживати, Покіль не будуть ціловати Ноги чиєїсь постола…

Но відсіль час тобі вбираться І з панотцем своїм прощаться, Щоб голова тут не лягла»

Латин:

Завзятий цар в ній був Латин; Старий скупиндя – скурвасинська, Дрижав, як Каїн, за алтин.
А также всі його підданці

Носили латані галанці, Дивившись на свого царя;
На гроші там не козиряли,
А в кітьки крашанками грали, Не візьмеш даром сухаря.

Лавинія (дочка Латина):

Дочка була зальотна птиця І ззаду, спереду, кругом; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом. Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода; Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком,

То так її і вподоба.

Турн (рутульський цар):

Один був Турн, царьок нешпетний, З Латином у сусідстві жив,
Дочці і матері прикметний,
І батько дуже з ним дружив.

Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок;
І війська мав свого чимало,

І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь, був Турн царьок.

Евріал і Низ (За троянців):

У главной башти на сторожі Стояли Евріал і Низ;
Хоть молоді були, та гожі
І кріпкі, храбрі, як харциз.

В них кров текла хоть не троянська, Якась чужая – бусурманська,
Та в службі вірні козаки.
Для бою їх спіткав прасунок.

Пішли к Енею на вербунок; Були ж обидва земляки.

Евріал:

Сей Евріал був молоденький, Так годів з дев’ятнадцять мав, Де усу буть, пушок м’якенький Біленьку шкуру пробивав;
Та був одвага і завзятий, Силач, козак лицарковатий, Но пред Іулом прослезивсь.

Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.