“Дитинство” аналіз та цитати Юрій Яновський

Автор:

Юрій Яновський

Рід: 

епос

Жанр:

новела (філософсько‐психологічна)

Напрям: 

модернізм (неоромантизм)

Тема:

розповідь про дитинство Данила й життя українського села дореволюційного періоду.

Ідея:

одвічне прагнення до волі, до боротьби за краще життя (розповідь старого Дани-ла про повстання в селі Турбаях 1789 року, «і ми з роду турбаїв, не були кріпаками з роду-віку, і Данило хай не буде»), оспівування міцних родових традицій, гуманістичного сприйняття буття.

Образи:

малий Данилко, прадід Данил, тато Ригор, мама Ригориха, сестра Вустя.

Місце:

степ, Перекопська рівнина (біля Чорного моря).

Час:

до революції.

Композиція:

відсутня сюжетна лінія, окремі картини з життя; новела побудована на фольклорних джерелах, є своєрідною енциклопедією звичаїв, обрядів, пісень.

Коментар:

друга новела з роману в новелах «Вершники», що складається з 8 новел, які пов’язані спільною темою (події громадянської війни на Україні), ідеєю (ствердження загальнолюдських цінностей і основ народної моралі) та наскрізною образною системою.

Цитати:

Розповідь прадіда Данила про рід:

  • Рід завзятий і непосидючий, козакували й землю робили, на Пслі осілися, село булоТурбаї , тої турбації, турботи й турбанини повне жило, от і були ті люди турбаї справжні, а пан собі думав з них кріпаків мати, а в Катерини-цариці полюбовник був із запорозького коша – Грицько Нечоса, і сказав турбаям про таку рахубу, стали турбаї козачих своїх прав допоминатися, а пан їхні метрики з церкви покрав та попалив, і суд не міг козачих прав ізнайти, то турбаї й повбивали панів і побили суд, і одбивалися п’ять років. Та військо оступило голодранців, і смерть прийшла. А той Грицько Нечоса характерник був, як і всі запорожці, пройшов крізь військо і турбаїв вивів, і повів на дві сторони: до Дністра й до Перекопу, і ми з роду турбаїв, не були кріпаками зроду-віку, і Данилко хай не буде.

Батько Данилка:

  • «…батько твiй ледащо й п’яниця, його знову проженуть од ватаги, то не вилазитиме з корчми, хлопець гордий i нiкому не поклониться, а людям треба кланятись i решпекту давати, iнакше не проживеш…».
  • «Батько не вилазить iз чужих хат i випиває з усiма, хто його частує. I цього чабана Ригора частували всi, i Ригор лаяв багатирiв, у яких пив, розповiдав байки про попiвськi дiла i кричав, i проклинав пропаще життя, а його слухали й не перебивали, бо знали всi, що Ригор зараз заспiває, а пiсля того спiву нiчого вже людинi не треба».

Матір:

  • «Данилкова мати, хоч i бiдна господиня, що й кози в дворi не маєа й вона той двiр обмете й обмиє, i хату обмережить цяточками й рожами, коло печi цiлiсiнький день товчеться, i нема нi в кого на селi такого хисту прикрасити пiч. I все село те знає та кличе її, Ригориху, i вона малює пiч синiм i червоним, чорним i рудим, жовтим i зеленим, як учила її покiйна мати…» 
Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.