Secondary members of the sentence

Другорядні члени речення

До другорядних членів речення належать додатки, обставини й означення.

Додаток

Додаток – це другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непря-мих відмінків (Я збираю гриби).

Додаток виражається:

  • іменником або співвідносним з ним займенником / прикметником / числівником: Миколка дістав підручник (з чого?) з портфеля. Діти (чого?) нічого не вивчили.
  • числівником: Тарасик довго не міг поділити дванадцять на чотири.
  • часткою: Від його ні разу не почули «ні».
  • вигуком: гучне «ура» зупинити було неможливо.
  • неподільними словосполученнями: Мама любила бабине літо .
  • інфінітивом: Вона обіцяла розповісти про відпустку.

Обставина

Обставина – другорядний член речення, який вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії.

Обставина може бути виражена:

а) прислівником: Коні шалено мчали полем (Ю. Мушкетик);

б) дієприслівником: Осиротівши, клени мріють про весняне листя (І. Коваль);

в) дієприслівниковим зворотом: За хвилину діти з галасом вскочили у виноградник, випереджаючи матір (М. Коцюбинський);

г) іменником у непрямих відмінках: Ішов дід з містечка, через гору у свій присілок (Л. Костенко);

ґ) інфінітивом: Осінь сіла в лісі відпочити (М. Вінграновський);

д) порівняльним зворотом: Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі (М. Коцюбинський).

Відповідно до значення виокремлюють такі види обставин:

  • місця(де? куди? звідки?) — Я прийшов додому.
  • часу(коли? відколи? доки?) вказують на час дії, стану, ознаки. — Завтра вставати рано;
  • мети(для чого? з якою метою?) означають мету дії. — Ми поїхали на відпочинок;
  • причини: (чому? з якої причини?) означають або причину, або підставу дії, або причину виникнення стану. — Він зрадів, побачивши сина;
  • умови(за якої умови?) означають умову, за якої відбувається дія. — Лежачи й сокира іржавіє. Не спитавши броду, не лізь у воду (народна приказка).
  • допустовості(незважаючи на що?) означають умову, усупереч якій щось відбувається. — Було душно, незважаючи на таку рань.
  • способу дії(як? яким способом?) позначають якість дії, стану, ознаки або вказують на різні способи здійснення дії чи ознаки або вияву ознаки. — Він поїхав поїздом. Тихо пливе блакитними річками льон (М. Коцюбинський)
  • міри і ступеня: (наскільки? у якій мірі?) характеризують дію, стан чи ознаку за ступенем або мірою їх вияву — Це мені знайоме до болю. Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (народна приказка).

Порівняльний зворот

Порівняльний зворот – це зазвичай обставина способу дії, яка вводиться до речення за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, ніби, що й под.

Порівняльні звороти не відокремлюються:

  1. Якщо вони виконують роль простого дієслівного присудка й надають йому відтінки порівняння. (Чисті та свіжі стіни ніби випромінювали ласку).
  2. Якщо вони виконують роль іменної частини складеного іменного присудка. (Він був неначе сонний).
  3. Якщо вони виконують роль додатка. (Свіжий перший сніг укрив долини ніби тонким дорогим полотном).

Увага

Не слід плутати такі складні присудки зі сполученням присудок + обставина, виражена порівняльним зворотом: Іній блищав, як сіль. При перебудові таких речень на складнопідрядне часу іменник звороту потрібно поставити в Ор. в.: Іній, коли блищав, був сіллю (іній не був сіллю, а був лише подібний до неї, значить порівняльний зворот – обставина).

Порівняльні звороти – члени речення відокремлюються:

1. Якщо вони виконують роль означення. (Стоїть дівка, як калина).

2. Якщо вони виконують роль обставини. (Час летів, немов на крилах, і мов сон, життя минало).

Примітка

Виділяються вставні словосполучення, які мають форму порівняльного звороту: як завжди, як звичайно, як і раніше, як правило, як виняток, як навмисне (емоційна оцінка) і под.

Незалежно від того, у ролі яких членів речення вони виступають, порівняльні звороти не відокремлюються:

1. Якщо перед ними наявні прислівники майже, зовсім. (Іній блищав зовсім як сіль. Іній блищав майже як сіль.).

2. Якщо вони входять до стійких лексичних словосполучень типу: холодний як лід, білий як стіна, упав як підкошений і под. (Панас Кандзюба бігав по хатах як навіжений).

Не ставиться кома у реченнях зі словосполученнями типу не раніше як (ніж), більш як (ніж, менш як (ніж), як слід, як треба, як повинно бути, незважаючи на наявність слова як у їх складі. (Подумай як слід. Цього більш як достатньо.).

Означення

Означення – це другорядний член речення, який вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох?

Означення може виражатися:

а) прикметником: В пахучій хмарі дощової глиці стоїть туман (Л. Костенко);

б) дієприкметником: Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю (М. Коцюбинський);

в) дієприкметниковим зворотом: Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу сміло (В. Беля);

г) іменником у непрямих відмінках: Промінь сонця золотом розмальовує світанок (І. Коваль);

ґ) прислівником: Каву по – східному готують у піску (3 газети);

д) інфінітивом: Бажання освіжитися підсилювало прохолодне й бурхливе море.

Означення можуть бути узгоджені і неузгоджені.

Узгоджене означення уподібнюється до озна-чуваного члена речення у відмінку, числі і роді (для однини): Ось і третя ракета.

Неузгоджене означення поєднується з оз-начуваним словом зв’язком керування або прилягання.

Неузгоджені означення можуть бути виражені:

• іменнником у формах непрямих відмінків (Спочатку клас Дмитра був у числі відстаючих);

• неозначеною формою дієслова (Маркові захотілося розслабитися);

• сполученням слів (Він заспівав пісню далеких країв).

Одним із різновидів означення є прикладка.

Прикладка – це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву (Програма «Здоров’я» давно вже виходить на нашому телебаченні).

Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.