iosvita.org

“Чари ночі” аналіз Олександр Олесь

Теорія:

Автор: Олесандр Олесь 

Рід: 

лірика

Жанр: 

романс (інтимна лірика)

Напрям: 

модернізм (символізм)

Збірка: 

«З журбою радість обнялася»

Тема: 

скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі, момент кохання.

Ідея: 

утвердження кохання як найважли-вішого в житті людини, як сенсу існування, заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності, гімн природі й красі.

Символічні образи: 

солов’ї (весни, кохання); бенкет весни (буяння природи й життя); Фауст (неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Цитати:

«Лови летючу мить життя!», «Життя – єдина мить, Для смерті ж – вічність ціла».

Композиція (зміст):

вірш складається з 12 куплетів‐чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення): (І) сміються‐плачуть солов’ї, закликаючи кохати – (ІІ) заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні – (ІІІ) заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море – (ІV) заклик ловити мить життя і в мріях закохатися – (V‐VI) картини розлито-сті кохання в природі – (VІІ) заклик горіти, бо життя – мить, а смерть – вічність – (VІІІ) заклик рухатися, налагодити струни зо-лоті під час бенкету весни – (ІХ) заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості – (Х) попередження про тлінність усього – (ХІ) передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдається зробити, бо над «нас – боги скупі, глухі й нечулі» – (ХІІ) повтор першого катрену.

Коментар:

у цьому вірші влучно передано піднесенний, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під наливом почуття кохання. Тут все складає «хвалу життю». Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче». Твір пронизує заклик поета оцінити життя «летючу мить».

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!”

Записи створено 216

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.