iosvita.org

“Арфами, арфами” аналіз П. Тичина

Теорія:

АвторПавло Тичина.

Рік написання:

1914.

Збірка:

“Соняшні кларнети”.

Тема:

зображення краси природи, прихід весни.

Літературний рід:

лірика.

Жанр: 

пейзажна лірика.

Вид лірики:

пейзажна.

Провідний мотив:

гімн весні як символу любові, життя й натхнення.

Композиція:

4 строфи

Віршовий розмір: 

вірш написаний різними віршовими розмірам.

Художні засоби:

епітети (золоті арфи, плач перламутровий), метафора (йде весна), пестливі слова, повтори, авторські неологізми (ніжнотонні, самодзвонними).

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,-
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
1914

Поезія увійшла до збірки “Сонячні кларнети”. У сонячних яскравих символах поезії втілені мажорні надії молодого національного світу. У символічному образі дівчини – весни закладене оптимістичне почуття випробувань і тривог, що постануть перед нацією. Вони переплітаються з особистими очікуваннями ліричного героя. Поезія сприймається як багатогранне і святкове сприйняття особистої весни і весни нації, їхньої молодості, буяння сил.    

Вірш складається з чотирьох строф, які об’єднуються в одне ціле ритмом і римою, що знаходиться в середині їх (самодзвонними – ніжнотонними). У першій змальовано прихід весни. Поет подає дивний живописний портрет цієї красуні :

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.

“Арфами, арфами – золотими, голосними” озивається в радісно настроєній душі поета навколишня природа й інтимне переживання, що сам поет навіть не може сказати, чи то смуток, чи то безмежне щастя володіє ним, бо бринить в серці й те, й інше.    Друга строфа віщує благодатну зливу, тому хмари – думи заполонили небо. але вони не чорні, як годилося б, а потичинівські ніжнотонні :

Думами, думами -наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий!Сміх буде, плая буде Перламутровий…   

У третій строфі ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками і співом жайворонка. Остання строфа розкриває піднесений душевний стан персонажа, який звертається до коханої із закликом упустити в своє серце весну.   

У поезії Тичини застосовує вишукані тропи: метафоричні епітети (арфи – золоті, голосні, самодзвонні; весна – запашна, квітами-перлами закосичена; плач перламутровий), порівняння (блакить переповнила думами, наче море кораблями; поточки, як дзвіночки).

Тропи зрощуються, переходять один в один.    Вірш написаний не одним розміром, що підсилює його музикальність і мелодійність. Він сповнений не тільки звуковою гамою, а колористичною (блакить, вогневий бій, перламутровий плач, жайворон як золотий).

Записи створено 214

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.