Акт про Незалежність, Референдум

Декларація про державний Суверенітет. Створення Автономної Республіки Крим. Спроба державного перевороту в СРСР. Акт незалежності України. Референдум та вибори 1 грудня 1991 р. Утворення незалежної Української держави

Наприкінці 1980-х рр. загострилося питання про зміну державного устрою СРСР. У 1988 – 1990 рр. державний суверенітет проголосили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан, Молдова, Росія («парад суверенітетів»).

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Декларація, яка визначила основні напрямки державотворення, внутрішньої і зовнішньої політики, проголосила повноту й неподільність влади республіки в межах її території, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову самостійність України. Також у вирішенні питань економіки, екології, освіти, науки, культури, незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах, миролюбну зовнішню політику, нейтралітет, рівність усіх громадян перед законом незалежно від походження, соціально й майнового становища, расової та національної приналежності, статі, освіти, політичних і релігійних поглядів.

Спроба союзного керівництва на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим покласти край «параду суверенітетів» і зберегти СРСР шляхом підписання нового союзного договору виявилася невдалою.

Кримська область

У 1954 році Кримську область було передано до складу УРСР. На підставі ст. 14 чинної на той час Конституції СРСР від 26 квітня 1954 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон СРСР, яким затвердила Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР. Це відбулося на підставі рішень Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1954 р. та президії Верховної Ради УРСР. Крім того, Законом СРСР від 26 квітня 1954 р. були виведена зі складу РРФСР і віднесена до складу Української РСР. Відповідні зміни були внесені й до Конституцій РРФСР і УРСР. Таким чином, у 1954 році на законних підставах був встановлений статус Кримської області як української території та адміністративно-територіальної одиниці. У цьому статусі Кримська область проіснувала до початку 90-х років XX ст.

З розпадом колишнього СРСР виникли питання визначення адміністративного-правового статусу Криму. 20 січня 1991 р., за ініціативи жителів Криму, відбувся загальнокримський референдум щодо поновлення автономії Криму. Більшість жителів Криму підтримала питання референдуму. За результатами загальнокримського референдуму Верховна Рада Української РСР прийняла Закон України «Про відновлення Кримської Автономії Радянської Соціалістичної Республіки» від 12 лютого 1991 р. , за яким Кримський області було надано статус автономної республіки, Кримська обласна Рада народних депутатів набула статусу Верховної Ради Кримської Автономної Республіки.

Верховною Радою України були також внесені відповідні зміни до чинної на той час конституції України (ст. 75) та прийнято 29 квітня 1992 р. Закон України «Про статус Автономної Республіки Крим». Ці документи законодавчо визначили новий конституційно-правовий статус Криму як автономії республіки у складі України.

Референдум 17 березня 1991 р. засвідчив підтримку більшістю населення України державного суверенітету республіки (80,2%) і оновлення СРСР (70,2%).

Військовий переворот прихильників СРСР

19-21 серпня 1991 р. реакційні сили здійснили спробу державного перевороту з метою збереження тоталітарного режиму в СРСР. Заколот очолив Державний комітет із надзвичайного стану (ДКНС), до складу якого увійшли віце-президент Г. Янаєв, прем’єр-міністр В. Павлов, міністр оборони Д. Язов, голова КДБ В. Крючков та інші вищі посадові особи. В СРСР було оголошено надзвичайний стан, до Москви введено війська М. Горбачова ізольовано на дачі «Форос» у Криму.

Опір заколотникам очолили президент Росії Б. Єльцин і Верховна Рада Росії, на бік яких перейшла армія. Після невдалого штурму «Білого дому» стало зрозумілим, що спроба перевороту провалилася. Підписання нового союзного договору було зірвано. Республіки, зокрема Україна, стали брати усю повноту влади у свої руки.

Незалежність України

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, проголосивши Україну незалежною демократичною державою.

За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава – Україна.

1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум, 90,3% учасників якого підтвердили Акт проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. відбулися перші вибори президента України, у яких переміг Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук (61,6% голосів).

8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі неподалік від Мінська президент України Л. Кравчук, президент Росії Б. Єльцин, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич констатували розпад СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

21 грудня 1991 р. в Алма-Аті декларацію про утворення СНД підписали Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і Україна.

25 грудня 1991 р. М. Горбачова оголосив про свою відставку з посади Президента СРСР. СРСР юридично припинив своє існування.

  Україна вступила в етап своєї історії як незалежна держава.

«Перебудова» не досягла поставлений цілей Половинчасті та суперечливі реформи призвели до розвалу адміністративно-командної системи та краху радянської економіки, ліквідації тоталітарного режиму, розпаду СРСР і виникненню на його території незалежних держав зокрема України.

Записи створено 74

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі записи

Почніть набирати текст зверху та натисніть "Enter" для пошуку. Натисніть ESC для відміни.